Мини-чат

Праздники Украины


                                                                               Реклама
 

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа



Поиск

Календарь

«  Март 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Офіційний сайт Києво-Святошинської РДА   http://vyshneve.org/ 

    

    

     

    






 
 












г.БОЯРКА

ІНФОРМАЦІЯ ПРО МІСТО БОЯРКА

Боярка — місто районного значення в Україні, в Києво-Святошинському районі Київської області.

Населенням понад 34 тис. Територія — 1300 га (550 га — під забудовою). Свій статус Боярка отримала 30 грудня 1956 року, коли були об'єднані в єдине місто окремі населені пункти — Боярка, Будаївка, Нова Тарасівка та селище Газовиків. Населення міста на той час становило близько 10 000 чоловік. Залізницею місто розділене на дві частини: південно-східну (історична частина міста) — житловий сектор приватної забудови (близько 7 тис. житлових будинків), та північно-західну (Нова Боярка) — понад 300 багатоквартирних будинків та приватний сектор.

Походження назви

Назву місто дістало від сусіднього села, яке в 1926 році перейменоване на Тарасівку. Назву міста «Боярка» етимологи пов'язують зі словом буєрак (байрак). На складеному І. Ушаковим плані Києва 1695 р. в його околицях трапляються назви Боярак, Бояраки. Село Тарасівка розміщене у ярах, у розмитій водою долині, а сусідня з ним Юрівка стоїть на горбах, дослівно по-старослов'янському «на юру» Таким чином на юру Юрівка, на буєраках — Боярка.

Історія

Територія сучасної Боярки заселена здавна. Поблизу міста виявлено поселення скіфських часів (VIII—VII ст. до н. е.). Збереглися залишки невеликого слов'янського городища часів Київської Русі. Це городище Будаївка — фортифікаційна споруда, що є нині пагорбом, на якому зараз стоїть місцева Свято-Михайлівська церква і розміщений старий цвинтар. Розмір, форма, навіть те, що городище з усіх боків омивається водою, є свідченням штучного походження пагорба, та дає підстави вважати його оборонною спорудою для захисту від ворогів. Це городище охороняється державою, як історична пам'ятка.

Згодом на цьому місці виникло село Городище — Будаївка, перша згадка про яке в історичних документах відноситься до початку XVI ст. Тоді ця територія перебувала під владою Литви, а після Люблінської унії 1569 року її захопила Польща і Будаївка належала польським магнатам Корецьким. Згідно Андрусівського перемир'я, 1667 року село остаточно перейшло до Росії.

Спочатку ним володів Київський Михайлівський монастир, а потім - Києво-Печерська Лавра. Після секуляризації монастирських земель, Будаївка стала державним селом. З 1845 року воно входило до складу Білогородської волості Київського повіту.

Нова сторінка життя Боярки — Будаївки розпочалась з будівництва у 60-х роках ХІХ ст. залізниці Київ-Фастів, що проходила повз село Будаївку. Залізнична станція, що виникла тут, отримала назву від сусіднього села Боярки (нині Тарасівка). Біля станції Боярка почало зростати нове дачне селище, яке невдовзі злилося з с. Будаївка. З 80-х років ХІХ ст. ця місцевість стала відомою як лікувально-кліматичний курорт для хворих на легені.

У 1885 р. коштом селян-власників Марком і Гнатом Гирявцевими за допомогою односельчан була збудована Свято-Михайлівська церква (дерев'яна). З побудовою залізниці Київ-Фастів населення Будаївки зростає. Виникає необхідність у будівництві більшої церкви. У 1901р. поруч із старою церквою будується нині діюча церква. 25 вересня 1901 р. вона освячується Преосвященним Сергієм Єпископом Уманським. Престольний день - 8 листопада в ім'я Архистратига Михайла. Стара ж церква в роки Радянської влади використовувалась як склад під зерно, а потім і геть була зруйнована.

З 1921 по 1927 рр. — Боярка-Будаївка є центром Будаївської волості Київського повіту. У 1927році Боярка-Будаївка входить до складу Київського району, який у 1944 році був перейменований у Києво-Святошинський.

У 30-х роках почалось будівництво лінії Київського укріпленого району (КУР) довжиною 55 км, що проходив повз Боярку. Згодом, у 1939році після возз'єднання західних земель з УРСР вона була законсервована. Але вже на третій день війни командуючий Південно-Західним фронтом генерал Кирпонос М. П. дав директиву про формування частин КУР. 8 липнябудівництво першої лінії, яка проходила через населені пункти Бірки - Білогородку - Боярку - Віту Поштову, було завершено.

Цілих два місяці точилися бої на території району. Бояркою ворог заволодів1 серпня 1941 року. Звільнено Боярку 5 листопада 1943 року.

В 1947 р. поряд з містом було прокладено магістральний газопровід Дашава-Київ і збудовано компресорну станцію. Біля неї почалося будівництво селища газовиків. А з 1955 року вся територія між цим селищем і Бояркою була відведена під індивідуальну забудову.

Значно виросло місто за останні 30 років минулого століття. Протягом цих років побудовано і введено в дію машинобудівний завод «Іскра»; сучасні багатоповерхові житлові будинки (загальною площею понад 620 тис. кв. м.); середню загальноосвітню школу № 5; районну класучну гімназію; центр творчості дітей та молоді «Оберіг»; міську бібліотеку; районний Будинок урочистих подій; поліклініку та новий лікувальний корпус районної лікарні; обласну дитячу лікарню; спортивний зал; басейн «Прометей»; автоматичну телефону станцію; відділення зв'язку № 4; аптеку № 5.

 

Монтаж топографічних карт знятих 1910 та 1991 року. Збудовано нове місто (на захід від залізниці), нові квартали Будаївки (на східній околиці), село Нове (там, де стоїть відмітка "176"). Село Будаївку об'єднано з містом Бояркою, а село Боярку перейменовано на Тарасівку. Відхилення нових вулиць міста від старих доріг не є картографічною помилкою. Все точно. Фіолетовим кольором показано нові ставки. Координати червоної точки (на захід від міста) - 50.20'N 30.30'E. Сітка 2 км.

В місті розташовано понад 40 об'єктів загальнодержавного, обласного і районного значення.

Основними виробничими підприємствами міста є: Боярське лінійне управління магістральних газопроводів; ВАТ «Іскра»; ВАТ «Арксі»; ЗАТ Боярська швейна фабрика"Мальва"; Боярська лісодослідна станція; ТОВ «Силует» та інші. Близько 900 підприємств займаються торгівельною діяльністю.

Вигідне місце знаходження Боярки в півколі великих зелених масивів обумовлює сприятливий мікроклімат місцевості для розташування тут багатьох курортно-оздоровчих та лікувальних закладів загальнодержавного, обласного та районного значення. Серед них дитячий санаторій «Барвінок», обласна дитяча лікарня; обласний Будинок дитини, будинок відпочинку УТОС; центральна районна лікарня, обласна туб лікарня.

У Боярці є краєзнавчий музей (створений на базі літературно-меморіального музею М. О. Островського), який займається збереженням історичних та культурних цінностей. Колекція музею налічує понад 9 тисяч предметів основного та науково-допоміжного фондів. Музей проводить просвітницько-виховну роботу, різноманітні виставки, презентації, творчі зустрічі, які сприяють перетворенню музею в осередок культурного життя міста та району. Значне місце в експозиції музею займають роботи художників К. Б. Полякової та В.І.Григор'єва. У фондах музею зберігається понад тисячу оригінальних робіт цих митців.

В місті встановлено кілька пам'ятників, що відражають історію міста: пам'ятник П. Корчагіну (арх. А.Харченко, скульп. А.Ігнащенко) — 1979 р.; паровоз К-15776 «Кукушка» — 1989р., встановлений на вічну стоянку в Боярці, як символ порятунку Києва від паливної кризи в холодну зиму 1921 року. Він — єдиний представник цієї серії в Україні.

Визначні особи

У місті Боярка народились такі визначні особи:

  • М. П. Диченко (27.01.1863 р. — 04.12.1932 р.), український астроном. Основні роботи стосуються астронометрії і теорії астрономії
  • Євге́н Гудзь (06.09.1972), вокаліст і засновник американської групи Gogol Bordello, актор і діджей, українець за походженням.
  • Юрій Назарок (09.02.1978), директор департаменту системної інтеграції ТОВ "Компанія "ЕФ ЕФ"
Хостинг от uCoz