Мини-чат

Праздники Украины


                                                                               Реклама
 

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа



Поиск

Календарь

«  Апрель 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Офіційний сайт Києво-Святошинської РДА   http://vyshneve.org/ 

    

    

     

    



 

Информационный портал села Белогородка. Новости, недвижимость,бесплатные объявления,форум, маршруты общественного транспорта,погода, курсы валют, история Белогородки и многое другое !  www.boyarka.biz




 
 












г.ВИШНЕВЫЙ

ІНФОРМАЦІЯ ПРО МІСТО ВИШНЕВЕ

Вишневе - місто районного підпорядкування Києво-Святошинського району, потужний промисловий і культурний центр Київської області. Розташоване у південно-західному напрямку від м.Києва. Відстань від межі Києва до Вишневого - 2 км, від його центру до Вишневого - 8 км. Загальна площа міста - 669,6 га. Населення - близько 55 тис. мешканців.

vyshneve_logo.jpgСвітоглядною та громадянською позицією міської громади є девіз «Духовність та добро». Цей напис відображено на гербі міста, проект якого був схвалений і затверджений на VIII сесії Вишневої міської ради V скликання 21 листопада 2006 року. Покровителем міста є св. Юрій Переможець, котрий також зображений на гербі, на малиновому щиті, на фоні білого голуба. Голуб - символ миру, любові, стабільності; оливкова гілка - добра вістка; цвіт вишні пов'язаний з історичною назвою міста. Крім того, квітка вишні символізує чистоту помислів, асоціюється з раєм. На гербі відтворено момент найяскравішої перемоги Георгія Переможця над змієм, котрий лежить прибитий списом до землі. Він символізує переконливу перемогу духовності, добра над злом, розквіту - над занепадом. Духовна та гуманна спрямованість герба свідчить про активне відродження кращих історичних традицій міста.

ІСТОРІЯ 

...Історія міста починається від 1887 року, коли розпочалося будівництво Південно-Західної залізниці, що брала початок від Києва і сягала Одеси й Катеринослава.

Так на території сучасного Вишневого у 1887 році з'явилася станція Жуляни, - тоді як однойменне село залишилося дещо в стороні від залізниці. Поруч зі станційним будинком побудували два будинки для стрілочників. Робітники жили на станції не постійно, бо виконували свою роботу позмінно.

Навколо станції в той час були численні болота, озера, трясовина та зарослі, в яких гніздилися різноманітні дикі птахи, тому ця місцевість в перші роки існування залізниці особливо приваблювала київських мисливців.

Першим постійним жителем пристанційного селища Жуляни був Тимофій Олефірко, службовець поштового залізничного вагону. Перший жилий будинок побудував В.Н.Мигай, який працював контролером на залізниці у 1908-1919 роках. Його будинок зберігся до нашого часу і знаходиться за адресою: вулиця Шевченка, 1. Серед перших забудовників був і зцепщик Григорій Бужор, який побудував перший цегляний будинок (зараз вулиця Балукова,21).

А перший двоповерховий будинок у селищі з'явився у 1912 році. Його побудував І.І.Маков (другий поверх цього будинку згорів в часи громадянської війни). Відновлений пізніше перший поверх тривалий час використовувався як приміщення поселкової ради, міської ради. Зараз у ньому знаходиться страхова контора (вул.Залізнична).

До революції станція Жуляни, в основному, обслуговувала вантажні потяги, а в часи громадянської війни стала місцем жорстких боїв.

У 1926-1928 рр. під час будівництва оборонного укріпрайону міста Києва станція Жуляни була базовою. При станції було побудовано будинки для штабу будівництва, караульні приміщення, складські споруди. Розміщувались вони вздовж залізничних колій на місці теперішньої вулиці Братів Гавришів. Сюди надходили вантажі для будівництва дотів, різноманітне обладнання та зброя.

Навколо станції Жуляни почало формуватись поселення, яке поступово розросталось. Будувались допоміжні господарства. В одній із кімнат привокзального будинку залізничників розмістилась лавка, в якій працював продавець з Києва. Тут можна було купити хліб, сіль, м'ясні продукти, оселедці, а також керосин.

Розбудовувалось і сільське господарство. У 1935 році з Боярки сюди було перенесено машинотракторну станцію Києво-Святошинського району.

Поруч з МТС розмістилась автоколона і Київська контора «Сільелектро», а з 1935 року почалась забудова по вулицям К.Маркса, Залізничній, провулку Поштовому. Вздовж залізничної колії до Боярки тягнулись військові майстерні.

На початку Великої Вітчизняної війни станція стала оборонним рубежем на підступах до Києва. Тут відбувалися запеклі бої. Жорстокі сутички точмлмся під час її звільнення в листопаді 1943 року, на 2-й день після звільнення столиці. Під час бою між станцією Жуляни і селом Крюківщиною загинув Герой Радянського Союзу Микола Балуков. Його ім'я нині носить вулиця на південній стороні міста. У братській могилі в цій частині міста на меморіальному кладовищі поховано понад 2 тисячі воїнів. Поруч будується церква, що має стати з ним єдиним комплексом. Велику кількість воїнів поховано на міському кладовищі. Напередодні Дня Перемоги, на початку травня 2007 року й на північній стороні з'явилася ще одна духовна святиня: було відкрит гранітний обеліск на могилі невідомим солдатам. На ньому зображена мати, яка сумує за своїм сином. На вулиці Святошинській, поруч кінотеатру «Промінь» на пам'ятному обеліску, що на алеї Слави, викарбувано імена тих, хто загинув смертю хоробрих на фронтах війни. Заради перемоги свої голови поклали брати Іван, Анатолій та Анастас Гавриші. Після війни службу в армії продовжив їх брат Герой Радянського Союзу полковник Павло Гавриш. На їх честь названо вулицю поруч з алеєю (на цій вулиці проживає один з братів, котрий залишився в живих). За бойові заслуги 365 вишнівчан нагороджено орденами та медалями.

Після війни процес забудови пристанційного селища Жуляни тривав. З часом воно було підпорядковане Крюківщинській сільській раді.

Починаючи з 1952-1955 рр., із земель колгоспу імені Мічуріна с.Крюківщина було виділено 75 гектарів для індивідуального будівництва в селищі. Саме з цього часу розпочалася активна забудова вулиць Фрунзе, Котовського, Чапаєва, Кооперативної, Гоголя, провулків - Дальнього та Широкого. У вересні 1955 року в селищі Жуляни було відкрито першу початкову школу № 13 - філію Боярської залізничної школи.

У березні 1960 року за клопотанням Києво-Святошинського райвиконкому Указом Президії Верховної Ради УРСР селище станції Жуляни було виведене з підпорядкування Крюківщинської сільської ради, отримало статус селища міського типу районного підпорядкування й перейменоване у Вишневе. Нова назва селища цілком відповідала дійсності - на момент його перейменування всі садиби селища потопали в буйному вишневому цвіті. За статистикою тут налічувалось 550 дворів, населення складало 3800 мешканців.

Наявність залізниці обумовила подальшу перспективу розвитку селища як потужного промислового центру поблизу Києва.

Бурхливий розвиток селища Вишневе припадає на 60-ті роки зі створенням Жулянського машинобудівного заводу. Інтенсивне освоєння заводом ім. Артема нових виробів авіаційного призначення, постійне розширення і технічне переозброєння виробництва вимагали додаткових виробничих приміщень, що в умовах заводу, який знаходився в центральному районі міста Києва, стало неможливим. Враховуючи важливість програми, уряд України в 1962 році прийняв рішення про відведення заводу ім. Артема земельної ділянки площею більше 100 га біля залізничної станції Жуляни в селищі Вишневе.

Починаючи з 1963 року, на відведеній ділянці розпочалося будівництво заводських корпусів та енергоцентрів. Вже в 1966 році на новозбудованому заводі почалося освоєння великогабаритного виробу 5В61 для систем ПРО, яке завершилось в грудні 1967 року його виготовленням і пред'явленням замовнику. Нове виробництво отримало статус філії № 1 Київського машинобудівного заводу ім. Артема.

Поступово зміцнювався промисловий потенціал філії, формувався висококваліфікований трудовий колектив, що на кінець 1975 року нараховував 3350 працівників; активно розвивалась соціальна сфера.

За період 1968-1975 рр. було введено в експлуатацію об'єкти соціальної сфери: 2 гуртожитки на 1800 місць, дитячий садок «Росинка», будинок побуту, 4 житлові будинки на 320 квартир. Філія перетворилася в потужне виробництво і у 1975 році отримала статус юридичної особи з назвою «Жулянський машинобудівний завод КВО ім. Артема».

Разом з ростом промислового виробництва на заводі не знижувались темпи житлового будівництва, розвитку соціальної сфери. За період 1975-1985 років було збудовано і введено в експлуатацію 8 жилих будинків на 810 квартир, дитячий садок «Колобок», середню школу на 1320 місць, заводську їдальню на 500 місць, молочну кухню, базу відпочинку «Пирново» на р.Десні.

СУЧАСНІСТЬ 

Слід відзначити, що саме Жулянський машинобудівний завод став фундаментом для перетворення селища Вишневого в сучасне промислове місто. У 1971 році селище міського типу отримало статус міста районного підпорядкування. Чисельність його населення в 1975 році становила вже 16,6 тис. чоловік, а в 1990 році - 30,8 тис. чоловік.

Стрімкий розвиток ЖМЗ «Візар» у 60-70-ті роки дав можливість створити розвинену інфраструктуру майбутнього міста. Введення в експлуатацію потужної котельні, електропідстанції, запуск 27 артезіанських колодязів створило умови для появи нових промислових підприємств. Саме тоді було побудовано цехи Київського міського молокозаводу № 3, Київського м'ясопереробного заводу, Київського експериментального кераміко-художнього заводу. Останній почав завойовувати ринок оригінальними виробами з порцеляни.

Наявність у селищі потужного виробництва художньої кераміки стало основою створення тут єдиного в Україні Українського науково-дослідного інституту скляної і фарфоро-фаянсової промисловості. Науковці цієї установи зробили вагомий внесок у розробку нових вітчизняних фарб та впровадження високоефективних технологій у фарфоро-фаянсовій промисловості.

Серед молодих перспективних підприємств - спільне українсько-німецьке підприємство «Шмайсер». Своє 10-річчя підприємством відзначило в квітні 2004 року. Його продукція - газова зброя та спецзасоби активної оборони, призначені для стрільби гумовими кулями.

На сьогодні Вишневе є потужним промисловим центром Київської області. В ньому на 1 січня 2006 року зареєстровано 1610 юридичних осіб, 2443 фізичних осіб. З півночі та півдня до міста вздовж залізниці відповідно прилягають промислові райони Жуляни-1 та Жуляни-2, у складі яких розташовані підприємства як обласного, так і київського міського підпорядкування.

Народногосподарський комплекс міста - багатогалузевий: він включає в себе промислові підприємства, будівельні організації, підприємства, будівельні організації, підприємства транспорту, житлово-комунального господарства, підприємства обслуговування населення.

До ключових підприємств, що визначають економіку міста відносяться: ДП Жулянський машинобудівний завод «Візар», СП «Шмайсер», ВАТ «Київський міський молокозавод № З», ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», ВАТ «Вишнівський ливарно-ковальський завод» та інші.

Житлове господарство, що знаходиться в підпорядкуванні територіальної громади міста, складається з 157 житлових будинків, загальною площею 609,8 тис. кв.м та 18 житлових будинків «Укрзалізниці».

Місто забезпечене теплом та гарячою водою протягом року (за виключенням 14 днів в літній профілактичний період).

ОСВІТА, ДУХОВНІСТЬ, КУЛЬТУРА, СПОРТ 

У Вишневому працює 6 дитячих дошкільних закладів, 4 загальноосвітні школи, філія вечірньої школи. В ній є музичне і художнє відділення. У центрі творчості дітей для дітей функціонують художньо-естетичне відділення, гуманітарне, туристсько-краєзнавче та соціально-реабілітаційне. Працює 50 гуртків. Серед гуртківців є переможці районних, обласних та Всеукраїнських конкурсів і фестивалів. Хороші традиції має студія бально-спортивного танцю «Гармонія». Великою популярністю користується лауреат міжнародних конкурсів - дитячий вокальний ансамбль «Алегро». Високого рівня досяг міський хор «Вишневий дзвін», який радо приймають на районних та обласних фестивалях.

Вихованці дитячої спортивної школи, яких тренує заслужений майстер спорту, є чемпіонами світу та Європи у різних вагових категоріях. Серед вихованців - відомі імена Дрини Колесник, Олесі Савчук, Миколи Крикливого, Світлани Ярьомки. В центрі технічної творчості помітних успіхів досяг авіамодельний гурток. Його вихованець Павло Садомов у 2006 році виборов 1-е місце та 2-е командне на чемпіонаті світу з авіамодельного спорту. Спортивний клуб «Атлант-Фітнес» проводить різнопланову спортивно-оздоровчу роботу, виховуючи здоровий спосіб життя. Недавно створено команду ФК «Вишневе», що вже встигла заявити про себе як достойний конкурент гравцям з інших міст України. А молодший склад команди приймав участь у червні 2007 року в традиційних іграх в Угорщині. Цікаві здобутки мають приватні навчальні центри - «Кар'єра», «Студія Еліт А+А», Англійський клуб.

Активно працюють у місті громадські організації - Рада ветеранів, Інвалідів війни і Збройних Сил. Окрім допомоги членам організації, вони проводять патріотично-виховну роботу серед молоді, приймають участь у загальноміських заходах.

Молодіжна організація «Територія життя» опікується проблемами молоді, виховуючи й пропагуючи здоровий спосіб життя, є ініціатором різних суботників, святкових заходів, турнірів і змагань. Дитяча громадська організація «Капітошка» - справжній друг дітей. Тематичні лялькові вистави, святкові демонстрації, суботники й святкові демонстрації, різноманітні конкурси - не повний перелік того, що вона пропонує дітям. Нині створено клуб сім'ї «Від серця до серця». При клубі діє "Школа батьківства", яку ведуть досвідчені фахівці. Клуб проводить різноманітні заходи, консультації, конкурси з метою допомогти батькам у вихованні дітей, допомагати сім'ям у гармонізації відносин між батьками і дітьми.

Вишневе - місто не тільки спортивних талантів, проте й літературних, художніх. Тут жив і творив відомий поет, літературознавець і дослідник Федір Кириченко. На будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку. Автор багатьох збірок для дітей та дорослих, поет і журналіст Василь Заєць також вишнівчанин. Не полишає творчості поет і прозаїк Василь Троянський. Нещодавно вийшли дві збірки поетеси Людмили Грохольської. На початку 2007 року побачила світ збірка Валентина Лямічева «Вибране», в якій поет художніми рядками веде гостру розмову з сучасником про долю країни. Знайомі вишнівчанам поезії Володимира Кукурудзи, Тамари Лавор, Ніни Малініцької, Олександра Парінова, Олени Пасічник, Остапа Іванкова, Наталії Макаліш. А Станіслав Камлицький та Тамара Тарасова - автори прозових творів.

Самобутня творчість художниці Оксани Хейлік не залишає байдужою любителів прекрасного з різних країн: Росії, Німеччини, СІЛА, Італії, Ізраїлю. Жив і творив 15 років у Вишневому відомий скульптур, заслужений художник України Микола Білик. Самодіяльний народний художник Георгій Антоненко працював на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі.

Славне місто своїми шанованими людьми, серед яких - почесний громадянин Вишневого, заслужений вчитель Володимир Колібабчук, чемпіон Європи і світу, багатоборець Кирило Чупринін, Герой України Олена Юрковська.

Вже другу каденцію міську раду очолює кавалер Міжнародного ордену св. Миколи Чудотворця - міський голова Анатолій Гошко. Він не тільки сам досліджує й знайомиться з кращим світовим досвідом місцевого самоврядування, а й знайомить з ним своїх заступників і колег. Він щиро прагне, щоб Вишневе було найкращим містом на Україні серед аналогічних міст, щоб вишнівчани втішалися високими життєвими стандартами у комфортному і затишному місті духовності і добра.

http://vyshneve.org/